Тридцять років кожен Президент переписує під себе Конституцію України І жодного разу не було ані всенародного обговорювання, ані всеукраїнського голосування. Влада ігнорує Народ і веде себе нахабно, бо їй надоїло придурятися, що від його від думки загалі щось залежить.

Після здобуття незалежності в 1991 році Україна деякий час жила зовсім без Конституції. Депутати Верховної Ради не хотіли її приймати.

У 1992-93 р.р. під головуванням Л. Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий. Гальмували ухвалення ліві сили в парламенті, які тоді мали більшість.

З 1995 року цей процес знов активізував Л. Кучма підписавши угоду з парламентаріями.

27 червня 1996 почався розгляд документа у Верховній Раді. Проконтролювати процес особисто приїхав Президент. Працювали всю ніч. Були враховані всі президентські зауваження та вдалося ухвалити спірні статті про державні символи в України, про державну українську мову (проти чого категорично, як і очікувалось, виступали комуністи і соціалісти, вимагаючи затвердити в Основному Законі російську мову як другу державну). Крім того, Конституція передбачала президентсько-парламентську форму правління державою.

28 червня о 9:20 Верховна Рада проголосували за Конституцію України. За ухвалення проголосували 315 депутатів (36 — проти, 12 — утрималися, 30 — не голосували). Тоді вперше пролунав затверджений Конституцією гімн. Народні депутати урочисто внесли до зали парламенту синьо-жовтий державний прапор.

Потім Леонід Данилович був обраний на другий строк. Він став ініціювати внесення змін до Конституції, що поступово приводило до посилення президентської влади.

У 2000 року завдяки всеукраїнському референдуму він домігся розпускати парламент, що суттєво розв’язало йому руки. Але інші зміни так і не були введенні в дію, бо навіть олігархи розуміли, що такі президентські повноваження зроблять їх повністю залежними від Кучми.

Але в 5 березні 2003 року у своєму телезверненні Леонід Кучма раптово оголосив про бажання провести в країні політичну реформу. Суть цієї реформи полягала в тому, щоб перейти від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської.

Така зміна була цілком зрозумілою – Леонід Данилович не мав права балотуватися на наступний президентський термін, тому хотів забезпечити своє політичне майбутнє і підрізати крила своєму наступнику, Віктору Ющенку, який тоді мав високі рейтинги довіри.

У 2009 році, в літку прем’єр Ю. Тимошенко і лідер опозиційної партії В. Янукович, ледь не здійснили державний переворот. Вони хотіли внести зміни у Конституцію, згідно яких мінявся статус Президента і Прем’єра. Президента повинен був обирати парламент, а термін повноважень чинного парламенту продовжувався ще на два роки, перерозподіл посад у міністерствах, участь у парламентських виборах єдиним блоком Тимошенко і Януковича аж до 2024 року. Як писав тоді Ющенко: «Частиною пакета домовленостей була зміна статусу президента і прем’єра. В контексті тих домовленостей, які мені стали відомі, це означало, що за тим задумом Янукович мав бути обраним у Парламенті на дві каденції підряд, тобто на 10 років, так само Тимошенко ставала "довічним" прем’єром»

При цьому, за його словами, Тимошенко, як автор цього сценарію, та Віктор Медведчук (екс-керівник адміністрації президента Кучми), як її консультант і довірена особа, поспішали якнайшвидше запровадити конституційні зміни. Але щось пішло не так.

А у 2010 році Янукович стає Президентом і вже не став церемонитись, як Кучма, натиснув на Конституційний суд і 30 вересня 2010 року Конституційний Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року (про перехід до парламентсько-президентської республіки), який був прийнятий з нібито порушеннями і що в Україні діє Конституція у редакції 1996 року. При цьому Конституційний суд перевищив свої повноваження, які знаходилися винятково в компетенції парламенту. 

Після революції гідності 21 лютого 2014 року Верховна Рада повернула в дію Конституцію 2004 року. За таке рішення проголосували 386 депутатів. Тобто Україна знову повернулася до парламентсько-президентської форми правління.

31 серпня 2015 року народні депутати 265 голосами в першому читанні прийняли зміни до Конституції України в частині децентралізації. Цим законом, зокрема, передбачається надання Донецькій і Луганській областям так званого особливого статусу, що фактично означає їх автономію. Проти законопроекту не проголосували Радикальна партія і ВО "Батьківщина", "Об’єднання "Самопоміч". Майже одноголосно підтримали "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт" і Опоблок.

2 червня 2016 року парламент проголосував за зміни Конституції в частині правосуддя. Головна мета змін до Конституції – їх деполітизація, усунення від впливу на призначення та звільнення судів Верховної Ради і президента, незалежність судової влади. Але судова влада так і не отримала незалежності, тому що наказ про призначення суддів все одно підписує Президент.

Поки влада і можновладці будуть для нас писати Конституцію – ми будемо безправним прошаком населення, а джерелом влади будуть олігархи.

Ми єдина в Україні громадська організація, яка починає народовладдя з себе.

Важко уявити, що партія, яка носить ім’я свого лідера та заохочує ідолопоклонічество, зможе зруйнувати диктатуру і встановити демократичні принципи правління.

Щоб щось міняти глобально, треба потренуватися на маленькому колективі - відпрацювати правила, змінити людей.

Наше основне завдання – змінити людей. Виростити нового українця, який просто не зможе жити по-старому.

Ми приділяємо багато уваги первинним осередкам. Особливо це важливо на першому етапі, на етапі формування.

Зазвичай активісти, які приходять до партій, деякі скромні, а деякі дуже жваві. Звичайно жваві швидко опановують владні місця, а потім так ведуть роботу, щоб завжди бути зверху в ієрархічній піраміді. Така система закріпляє всі негативні явища в організації та і в загалі в суспільстві, породжує корупцію, паралізує активність громадян. Ця система була впроваджена ще за часи СРСР і перейшла у спадок до сучасної України.

Таку систему треба руйнувати. Ми формуємо команду по-іншому.

Наприклад, збирається нова команда в 10 осіб, люди один одного майже не знають. Ми спочатку з’ясовуємо хто хотів би бути на керівних посадах скажімо п’ятеро зголосилися. Ці люди по-черзі очолюють осередок кожні два місяці. Більш менш роззнайомлюються, потім проводяться вибори. Виборці за 5ти бальною шкалою оцінюють кожного і результат кидають у скриньку, потім йде прозорий підрахунок голосів. Найкращі згідно рейтингу стають - керівником, його заступником та секретарем. Наступні перевибори призначаються через чотири місяці.

Навіщо так часто проводити вибори? По-перше, щоб люди не приростали до своїх повноважень. По-друге, щоб нові активісти мали можливість просуватися у гору. Щоб «старі» не почивали на лаврах, а відчували рух. Щоб народжувалися нові ідеї і члени організації просували їх вперед. Щоб не вбивали ініціативу, лише тому що хтось вдало зайняв владну позицію і поступатися нею не хоче. В нашій системі - краще повинно перемагати.

І саме головне керівники первинних підрозділів будуть кандидатами у місцеві ради. З найкращих кандидатів у місцеві ради виберуть кандидатів у Верховну Раду, а з цих кандидатів - кандидата у Президенти. Таким чином кандидат у Президенти - кращий з найкращих.

І що, ви думаєте, ми вибрали царя і будемо йому молитися? Ні. Це просто буде та людина, яка зможе виконати наші доручення. І тут починається саме цікаве. Ми ще до виборів розробимо наші вимоги і сформуємо їх в громадський договір, підпишемо з нашими кандидатами і будемо ретельно слідкувати, як вони їх виконують. Якщо вони не виконують, хоча б якийсь пункт, команда яка висувала його в депутати, починає протидіяти згідно договору.

Якщо депутату знадобиться підтримка він завжди може розраховувати на своїх активних виборців.

Така система дозволяє взаємодіяти депутату з виборцями, а виборцям впливати на депутата – це і є народовладдя. Наша доля не повинна залежати від якісних характеристик конкретної особи.

Ми будуємо СИСТЕМУ і починається вона зі статуту, основного правила цієї організації, а ні з добрих відносин та якостей кожної людини окремо.

Увійдіть, щоб коментувати

Авторизація

00006375
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Минулого тижня
В цьому місяці
Минулого місяця
За весь час
111
18
336
5756
822
872
6375

Ваший IP: 34.239.158.107
17-08-2019 23:03